Перейти до основного вмісту

Жанр інтерв'ю у сучасному суспільстві

Інтерв'ю - найпоширеніший метод отримання інформації, який застосовується журналістами у всіх країнах світу. Завдяки таким якостям, як пряма мова джерела, діалоговий режим передачі відомостей, можливість використання елементів драматургії, особлива легкість для читання і легкість сприйняття (динамізм і стислість періодів мови, звукова поліфонія), інтерв'ю вже давно увійшло в палітру журналістських жанрів.

Інтерв’ю як інформаційний жанр має такі різновиди, як бесіда, повідомлення, міркування тощо. Жанр бесіди як різновид інтерв’ю передбачає дискусію зі співбесідником, коментар на його відповідь та оцінку події. Інтерв’ю- міркування – це не лише інформаційний жанр, а й аналітичний. Окрім викладу події важливими є роздуми респондента з її приводу. Робота сучасного журналіста вимагає від нього володіння майстерністю постановки запитань. Вони мають бути змістовними і нестандартними. Слід уникати статичності у спілкуванні, запитання повинні мати певний підтекст, інтригувати. Головним чином, метою інтерв’ю є: розкрити людину як особистість, створити її професійний портрет, показати певні аспекти особистого життя.

Цілком можливо, що з часом жанр інтерв’ю все більше набуватиме ознак штучно створеного, адже він вийде за межі суто інформаційних жанрових різновидів і включатиме в себе аналітичний, проблемний, портретний види.

Жанрові модифікації та поява численних різновидів інтерв’ю спричинені детальною тематичною розгалуженістю (біографічне портретне інтерв’ю), функціональним призначенням (інтерв’ю «потік свідомості»), специфікою певного методу збирання та обробкою інформації (інтерв’ю-анкета, фокусоване інтерв’ю), обсягом тексту, міжжанровою дифузією та взаємокореляцією [1].

Окрім різновидів жанру інтерв’ю в сучасній вітчизняній та зарубіжній журналістиці спостерігаються нестандартні форми подачі матеріалу за принципом «запитання – відповідь». Трансформації цієї моделі варіюються і можуть належати до різних груп жанрів залежно від наявності чи відсутності аналізу фактів, подій, ситуацій тощо.

Система журналістських жанрів зазнає постійних змін, спричинених динамічною співвідносністю всередині системи. Науковець М. Кім аналізує внутрішні та зовнішні зв’язки всередині жанрової системи ЗМІ. Внутрішній зв'язок між різними жанрами журналістики визначається публіцистичним типом творчості, а зовнішній – тим, що кожен жанр журналістики відображає потреби сучасного життя з метою впливу на громадську думку [1, с. 9].

Інтерв’ю в сучасній українській пресовій журналістиці, попри певні трансформації жанру, усе ж має традиційно усталений характер діалогу. Це – оптимальний метод отримання інформації, оперативний, хоч і певною мірою суб’єктивний, оскільки кожен індивід із його судженнями, усталеним світоглядом є суб’єктивним уже за людською природою.

Із моменту здобуття незалежності України, засоби масової інформації формально перестали бути явищем, що констатувало істину. Наказний, остаточний вердикт, характерний для відповідей в інтерв’ю тоталітарних часів, поступився місцем стилістиці розмірковування, уважного до кожної фрази- відповіді. Сприяють цьому й журналісти, даючи змогу респондентові повернутися до вже сказаного, укотре перевірити власне посилання. Така практика поступово сприяє розширенню можливостей інтерв’ю як жанру.

Трансформація жанру інтерв’ю в сучасній українській пресі полягає і в ситуативній зміні форми, а головне, змісту заздалегідь підготовлених запитань уже в процесі розмови. Респонденти, які почуваються вільно й розкуто, особливо, коли йдеться про громадських діячів, політиків, молодіжних лідерів, варіюють свої відповіді, змушуючи журналіста миттєво реагувати на зміну стилістики бесіди. Тому поступово відходять у минуле відповіді на прості запитання.

Зміни в традиційних формах інтерв’ю зумовлені передусім усучасненням мовного середовища.
Наразі люди спілкуються зовсім інакше, ніж, для прикладу, двадцять років тому. В результаті змін у суспільному мовленні набули необхідності зміни у інформаційному просторі, зокрема в журналістиці. Але вважати це проблемою не варто, бо події, що зумовлені фактором часу, завжди нагадують про те, що світ не стоїть на місці. [2]

1. Ким М. Н. Жанры современной журналистики / М.Н. Ким. – С.Пб. : Издательство Михайлова В. А., 2004. – 355 с.
2. Іващук А. А. Трансформація жанру інтерв’ю в сучасній українській пресі

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Інтелект-карта «Витоки широкого поняття медіа»

Медіа  — слово, яке за останні роки набуло неабиякої популярності. Найчастіше цей термін використовують при узагальненні великої кількості різноманітних інформаційних джерел. Але що ж передувало утворенню масового явища під назвою "медіа"? До вашої уваги, інтелект-карта, метою створення якої є з'ясування витоків явища медіа.

Фемінітиви — примха феміністок чи потреба сучасного суспільства?

Перед тим, як розпочати це "суб'єктивне міркування у блозі", яке стосується однієї із найактуальніших тем сьогоднення — теми фемінізму, я б хотіла навести визначення похідного від цієї теми явища. "Фемінітиви — це слова жіночого роду які збігаються з поняттями слів чоловічого роду , що належать до всіх людей незалежно від їхньої статі: секретар — секретарка, продюсер — продюсерка, архітектор — архітекторка", — таке визначення наведено на одному з багатьох Інтернет-ресурсів, додавати посилання на який вважаю не потрібним, зазначу тільки, що автор цих слів не я. А зараз перейдімо до місії під назвою "Фемінітиви — примха феміністок чи потреба сучасного суспільства?". Ще раз зауважу, що цими міркування не маю на меті образити когось чи доводити, так би мовити, щось. Ціль цього допису  — поділитися власною думкою, яка, можливо, збігатиметься ще з чиїмось баченням.  Явище фемінітивів я вважаю проривом масштабного значення, адже тривалий час жінку н