Інтерв'ю - найпоширеніший метод отримання інформації, який застосовується журналістами у всіх країнах світу. Завдяки таким якостям, як пряма мова джерела, діалоговий режим передачі відомостей, можливість використання елементів драматургії, особлива легкість для читання і легкість сприйняття (динамізм і стислість періодів мови, звукова поліфонія), інтерв'ю вже давно увійшло в палітру журналістських жанрів. Інтерв’ю як інформаційний жанр має такі різновиди, як бесіда, повідомлення, міркування тощо. Жанр бесіди як різновид інтерв’ю передбачає дискусію зі співбесідником, коментар на його відповідь та оцінку події. Інтерв’ю- міркування – це не лише інформаційний жанр, а й аналітичний. Окрім викладу події важливими є роздуми респондента з її приводу. Робота сучасного журналіста вимагає від нього володіння майстерністю постановки запитань. Вони мають бути змістовними і нестандартними. Слід уникати статичності у спілкуванні, запитання повинні мати певний підтекст, інтригувати. Го
Перед тим, як розпочати це "суб'єктивне міркування у блозі", яке стосується однієї із найактуальніших тем сьогоднення — теми фемінізму, я б хотіла навести визначення похідного від цієї теми явища. "Фемінітиви — це слова жіночого роду які збігаються з поняттями слів чоловічого роду , що належать до всіх людей незалежно від їхньої статі: секретар — секретарка, продюсер — продюсерка, архітектор — архітекторка", — таке визначення наведено на одному з багатьох Інтернет-ресурсів, додавати посилання на який вважаю не потрібним, зазначу тільки, що автор цих слів не я. А зараз перейдімо до місії під назвою "Фемінітиви — примха феміністок чи потреба сучасного суспільства?". Ще раз зауважу, що цими міркування не маю на меті образити когось чи доводити, так би мовити, щось. Ціль цього допису — поділитися власною думкою, яка, можливо, збігатиметься ще з чиїмось баченням. Явище фемінітивів я вважаю проривом масштабного значення, адже тривалий час жінку н